ДІ́ЙСНІСТЬ, ності, жін.
1. Те, що насправді існує або
існувало; реальність. Вчора се була казка, сьогодні
дійсність, що ж дивного тут? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 78);
Електрика стала не мрією, а дійсністю (Василь Кучер, Засвітились
вогні, 1947, 20);
// Те саме, що істина 1. Урочище,
куди призначили на роботу Кардаша, лісоводи називали
«Кара-Кумами», і це відповідало дійсності (Семен Журахович, Звич.
турботи, 1960, 16).
В дійсності — насправді, дійсно. Ми йшли.. тією
самою стежкою, що, здавалось, кінчалася морем, але в
дійсності вона кінчалася сходами (Леся Українка, III, 1952, 604);
[Огнєв:] Мене не цікавить, що думаєте ви, а
цікавить, що є у німців в дійсності (Олександр Корнійчук, II, 1955, 25).
2. Об'єктивний світ в усій його різноманітності. За водою спливе в синє море Все, чим дійсність гірка та сумна (Павло Грабовський, I, 1959, 335); Ніякого прикрашування дійсності, ніякого замилювання очей (Остап Вишня, I, 1956, 367).
